«Визнання батьківства»

Новина

27.10.2021

Визнання батьківства-це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Відповідно до чинного Сімейного законодавства вважається, що дитина, яка народжена в шлюбі, походить від подружжя. Проте, бувають випадки, що батько та мати дитини проживають разом, але не перебувають у шлюбі між собою. Саме тоді виникає необхідність визнання батьківства.

Роз’яснення надає Роксолана Свирид, головний спеціаліст відділу «Косівське бюро правової допомоги» Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 125 Сімейного кодексу України існують два способи визнання батьківства:

за заявою матері та батька дитини;
за рішенням суду.

Якщо дитина народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, котрий є батьком дитини, проте він виявив бажання визнати своє батьківство щодо даної дитини, то їм необхідно подати до органів державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства. Спільна заява батьків може бути подана при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу України. Заява про визнання батьківства може бути подана або за місцем проживання батьків, або за місцем зберігання актового запису про народження.

Однак, виникають непоодинокі випадки, коли батьківство необхідно визнавати в судовому порядку. Визнання батьківства за рішенням суду передбачене у статті 128 Сімейного кодексу України, тобто вчиняється за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Необхідність визнання батьківства в судовому порядку виникає, наприклад, якщо батько дитини відмовляється визнавати батьківство в добровільному порядку, або, якщо жінка, що народила дитину в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, ніж той, що вважає себе батьком дитини .

Відповідно до частини 3 статті 128 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Слід пам′ятати, що до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

При поданні позовної заяви до суду, до неї також необхідно долучити докази, які підтверджують факт батьківства, а саме:

показання свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;
докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або про її спільне виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім’ї, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);
висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для категоричного висновку щодо визнання батьківства в судовому порядку).

Особливу увагу слід приділити саме такому виду доказів, як проведення судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Адже тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ ( постанова Верховного Суду України від 23 жовтня 2019 року № 382/2559/15-ц).

Проведення експертизи здійснюється відповідно до ухвали суду, що розглядає справу. Вибір експертної установи здійснюється за домовленістю сторін або якщо такої домовленості не досягнуто- на розсуд суду.

Але, що робити, якщо одна із сторін ухиляється від проведення експертизи? Варто зазначити, що цивільне процесуальне законодавство не передбачає примусового приводу для проведення експертизи. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від надання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд, відповідно до статті 109 Цивільно процесуального кодексу, може визнати факт, для з’ясування якого було призначено експертизу, чи відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також, яке значення має для них ця експертиза).

У будь-якому випадку, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Підсумовуючи все вищезазначене, можна дійти висновку, що процедура визнання батьківства в судовому порядку є значно складнішою, порівняно з визнанням батьківства в добровільному порядку та вимагає багато часу і зусиль задля досягнення результату, але її необхідно пройти з метою забезпечення виконання обов′язків батька, передбачених українським законодавством та, в подальшому, задля забезпечення інтересів дитини.

Нагадуємо, що для отримання правових консультацій Ви можете звернутися до Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. Міцкевича, 8, тел. +38 (03433) 4- 63 -76, +38 (068) 46 00 709