Сім’я, яка дивом вижила та змогла вибратися з Маріуполя

Ця історія про чоловіка, жінку, дочку і дідуся, які дивом вирвалися з пекла та зараз проживають в с.Княждвір. З початку війни і до 21 березня провели в підвалі рятуючись від постійних бомбардувань та обстрілів. Їжу готували на вулиці на вогні, коли була можливість вийти з підвалу.

 

У їхній двір теж прилітали ракети, двоє сусідів загинуло, їх поховали просто на подвір’ї. По воду чоловік ходив до криниці в парк Петровського просто під градами. Коли російські військові дізналися про те, що люди ходять до криниці, то туди зразу полетіли ракети і вони залишилися зовсім без води. ЇЇ зливали з батарей, збирали дощову воду, воду з калюж...

Пані Олена за професією лікарка, в підвалі були поранені люди, допомагала їм як могла, постійно робила перев’язки. В неї загинув батько коли гради поцілили в його дім, вони навіть не змогли його поховати, він так і залишився під руїнами будинку.

 

Коли в чоловіка почалися проблеми зі здоров’ям, а в нього цукровий діабет, ліків не було, їжі практично теж, тоді вирішили їхати з міста. Виїздили своєю машиною, але попали під обстріл, самі врятувалися, але автомобіль був знищений. Пані Олену з дочкою підібрали зовсім чужі люди, а чоловік з дідусем залишилися і добиралися пішки. Жінка говорить, що описати свої відчуття в той момент просто неможливо, було дуже страшно за рідних. Тоді вони не знали чи зустрінуться і чи зможуть вибратися з окупованої території.

На блокпостах, де стояли окупанти люди переживали нелюдський страх та приниження. На одному з блокпостів стояли 36 годин, в цей час російські військові переконували маріупольців пересісти у автобуси, якими їх вивезуть в Крим. Але жодна людина не погодилася, всі хотіли залишитися в Україні. Цілу дорогу молилися і все таки змогли цілими дістатися Запоріжжя. Тільки коли потрапили на підконтрольну Україні територію зрозуміли, що вирвалися з пекла. Там відчули таке тепло та турботу від місцевих мешканців, що не стримували сліз.

 

В Княждворі поселилися в рідних, кожного дня стежать за новинами з Маріуполя, хвилюються за знайомих та друзів, які залишилися там. Дякують усім за підтримку та допомогу. Вірять у перемогу української армії.

Ми сильні, коли ми єдині

Ілюстрація: Нікіта Тітов